Павло ТРЕЙТЯК: «Село – це своєрідний острівець духовності, який ми повинні зберегти для наступних поколінь. Тому й докладаємо максимум зусиль для покращення його благоустрою»



ПРОЄКТ ГАЗЕТИ: "Є таке село на Полтавщині"


Є в Чорнухинському районі село Гільці. Це село зачаровує з першого погляду охайними дворами й узбіччями доріг, побіленими деревами й різнобарв’ям весняних квітів, доглянутими полями, якими поважно походжають лелеки, розкішною Свято-Троїцькою церквою із сяючими куполами, яка є його візитівкою. А самі мешканці села – відверті, щирі, працьовиті, дещо заклопотані, але справжні, такі, як вони є. Гільці – ніби перлина, де є все необхідне для комфортного життя. Населений пункт повністю газифікований, має водопровід, вуличне освітлення, а ще тут обладнані майданчики для сортування побутового сміття. Безумовно, особливого шарму селу додають мальовничі краєвиди та розкішна природа. Тож і не дивно, що Гільці в 2006 році визнані переможцем всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» й нагороджені перехідним Кубком та дипломом Кабінету Міністрів України І ступеня.


– У нас діє дитячий садочок, загальноосвітня школа, бібліотека, амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, поштове відділення, Будинок культури, магазини, кафетерії… Чим не місто? Тут дихаєш і не можеш надихатися, бо повітря чистісіньке через відсутність промислових підприємств. Милуєшся природою й не можеш намилуватися! А ще в Гільцях особлива аура, що наповнює енергією, додає сил, бадьорості й наснаги, – стверджують гільчани.


Підтримувати благоустрій і розвивати інфраструктуру допомагає СТОВ «Перемога», що здійснює свою діяльність на території Гільцівського старостату. Це одне з прогресивних і успішних агропідприємств району, де запроваджуються європейські підходи в господарюванні, реалізовуються інноваційні рішення й технології. Тут роблять ставку на тваринництво й утримують 1200 голів ВРХ, із яких 500 голів дійного стада та 1200 голів свиней. Є ще й 220 вуликів пасіки, ставкове господарство, де можна половити рибу й відпочити душею.


– Люди для нас – найцінніше надбання, бо, завдячуючи їхній нелегкій праці, господарство вийшло на новий рівень і досягає зовсім інших виробничих показників. Якщо раніше надій на корову становив 2 тис. л, то сьогодні – це 8 тис. л. Так само суттєво збільшилися й прирости, урожайність сільгоспкультур, – говорить Павло Трейтяк. – Тваринництво – це галузь, яка потребує постійної уваги, адже корів треба щодня нагодувати, подоїти, подбати про заготівлю сіна, силосу, не пропустити зміни в поведінці та здоров’ї тварин… Це дуже клопітка й нелегка робота, яка вимагає колосальних затрат людської енергії й часу, тому наше завдання – створити належні умови праці для людей, які трудяться в господарстві й мешкають у селі. Вони гідні поваги. Тож, допомагаємо працівникам купувати будинки, забезпечуємо оздоровчими путівками в санаторій, компенсуємо 50% вартості відпочинку на морі.


Павло Трейтяк прагне до досконалості як у виробництві, так і в плані покращення умов життя, бо знає, що за ним люди, які сподіваються на нього і яких немає права підвести. Разом із цим в аграрія лишається багато питань, що викликають турботу: починаючи від несправедливої податкової політики й закінчуючи обігом земель сільськогосподарського призначення, який згідно з прийнятим законом буде введений із липня наступного року.


– Якщо держава зацікавлена навести лад у земельних питаннях і в податковій системі, то слід створити рівні правила гри і ввести однаковий для всіх податок на гектар землі, незалежно від того, хто її обробляє – приватний підприємець, фермер, середнє господарство чи потужний агрохолдинг. Це забезпечить економічний ефект господарювання на землі й спонукатиме людей розвивати додаткові напрямки. Наприклад, тепличне господарство, садівництво, будуватимуться зерносховища, оснащуватимуться холодильні установки тощо. Щодо тваринництва, то для початку треба знизити ставку ПДВ на молоко і м’ясо якщо не до нуля, то хоча б до 10% замість нинішніх 20%. Адже за кожне робоче місце в тваринництві до державного бюджету надходить більша сума, порівняно з надходженнями того, хто займається винятково обробітком землі. Зважаючи на всі податки, що утримуються з працюючого, ПДВ на молоко і м’ясо, що реалізуємо, – податкове навантаження на один гектар у нас становить 5 тис. грн. А додайте до цього податок на землю, я вже не говорю про соціальну сферу, яка лягає на плечі агровиробників. Мене часто запитують: що спонукає підтримувати школи, садочки, амбулаторії, мовляв, ти ж сплачуєш податки до бюджету громади? Відповідаю: я живу в цьому селі, тут моя родина, друзі, тому хочу, щоб село розвивалося. Адже це основа країни, тут зароджувалися найкращі традиції, яких дотримуємося століттями, народжувалися талановиті люди, а його мальовничість і романтизм ставали провідними темами пісень, віршів, картин. Село – це своєрідний острівець духовності, який ми повинні зберегти для наступних поколінь. Тому й докладаємо максимум зусиль для покращення його благоустрою, – підсумував Павло Трейтяк.


автор:Марина Бабич

  • Фостій Марина
  • 18 липня 2020 р.
  • 0

Новини