Молоко 2-го сорту - які перспективи?

6 лютого 2018 року в РІА "Новости Украина " відбулась прес-конференція на тему "Евростандартизація вітчизняної молочки. Ціна питання і ризики", в якій взяла участь координатор Аналітичного центру АСУ Лариса Старікова. З тезами АЦ АСУ можна ознайомититя тут.

Тези виступу координатора Аналітичного центру АСУ Лариси Старікової:

1. Угода про асоціацію. Вимога про виведення з ринку молока 2-го сорту - це складова частина процесу гармонізації української нормативно-правовї бази з законодавством ЄС, які Україна взяла на себе, підписавши Угоду про асоціацію. Однак при підписанні Угоди малось на увазі, що до того, як будуть прийняті відповідні норми, в "Стратегії 2020" будуть визначені цілі підвищення параметрів безпечності і якості молока, яке виробляється в приватних домогосподарствах, і план дій на виконання Стратегії буде містити практичні заходи, спрямовані на досягнення цієї цілі.

Однак "хотіли, як краще, а вийшло як завжди". Стратегія 2020, написана у 2014 році, виявилася надзвичайно низької якості і не була ні введена в дію нормативним актом, ні сприйнята галузевою спільнотою. Сьогодні повернулися до стратегічного документу, який був розроблений попередньою владою. Плану дій, який передбачав би заходи з підвищення якості молока домогосподарств не існує. Ресурси, які були виділені ЄС для впровадження Стратегії, 2020 заморожені.

Міністерство аграрної поілтики і продовольства не працює над визначенням аграрної політики і формуванням відповідних політичних документів (хоча сама його назва передбачає відповідну діяльність). Ресурси, які мали б надходити на виконання завдань, визначених планом реалізації Стратегії 2020, розподіляються в режимі ad hoc (як Бог на душу покладе). Держспоживслужба, як орган, який реалізує державну політику, за умови відсутності належним чином затвердженої державної політики, отримує можливість виконувати або не виконувати завдання і будувати свою діяльність за власним розсудом (отримавши в цьому році на свою діяльність втричі більшу суму).

Отже, механізм виконання Угоди про асоціацію виявився вкрай розбалансованим. Це дискредитує як саму Угоду в очах населення, так і українську державу, яка демонструє вкрай низьку культуру державного управління, на міжнародному рівні.

2. Витоки проблеми. Проблема дефіциту і неналежної якості молочної сировини існує в Україні далеко не перший рік. Корені її сягають процеса приватизації, який пройшов в 90-і та 0-ві роки. Переробна промисловість в процесі приватизації отримала достатньо ефективного власника і була належним чином модернізована. Приватизація базових сільгосппідприємств - виробників сировини - виявилалася не такою успішною. Відбулося глобальне скорочення виробництва продукції тваринництва, у тому числі молока. Кустарне виробництво молока в господарствах населення посіло левову частку, у тому числі у постачанні сировини для переробної промисловості.

Над подоланням цих макроекономічних перекосів також нині ніхто в Україні не працює на державному та стратегічному рівні.

3. Державні дотації. У 2018 році аграрний сектор отримав безпрецедентну бюджетну підтримку у розмірі 6,3 млрд грн., з яких 4 млрд. планується використати на підтримку тваринництва, 1 млрд. - на підтримку фермерських та малих господарств. В рамках обох цих напрямів можна було б спрямувати кошти на вирішення проблеми "молока 2-го сорту". Однак при відсутності чітко визначеної державної політики, про яку говорилося вище, цей процес також стає нестабільним та хаотичним. Тим більше, що нинішній кадровий склад Міністерства не притримується навіть тих стандартів відкритості, які існували за попередньої влади.

На противагу ситуації, яка існує в ЄС, і запровадження якої Угодою про асоціацію передбачається в Україні, в питаннях надання дотацій "віз поставлений поперед коня". Діє принцип "спочатку кошти, а потім порядки їх розподілу", в той час. як має діяти принцип "спочатку план заходів, а потім ресурси на його реалізацію".

4.  Детінізація. Процес інвестування в підвищення безпечності і якості виробництва молока в домогосподарствах ускладнений не тільки за рахунок загального несприятливого інвестиційного клімату в країні. Цей сектор сьогодні існує поза економічним простором, виробництво і продаж молока відбується в тіньовому режимі. Процедура надання субсидій населенню також становить перешкоду на шляху легалізації доходів від продажу молока. І цей факт також демонструє неузгодженість на рівні політики - профільні органи влади мали б об'єднати зусилля на вирішення цієї проблеми.

Ефективним способом розв'язання проблеми міг би стати розвиток кооперативів. Однак цей процес також сьогодні заблокований з різних причин.

 5. Перспективи. Проблема "молока 2-го сорту" навряд чи буде вирішена в осяжній перспективі без кардинальної зміни підходів до її вирішення і належного залучення фахівців.

АЦ АСУ давно пропонує вирішувати цю проблему шляхом реалізаціії пілотного проекту на базі 2-3 господарств, в якому будуть виявлені всі критичні точки та вирішені наявні проблеми, і наступного поширення здобутого досвіду на ринковій основі.

Ресурси у аграрного сектору та переробної промисловості на вирішення цієї  пробеми є. Бракує лише волі. І розуміння того, що ніхто окрім власне аграрного сектору цю проблему не вирішить. 

Виступи спікерів: 

Лариса Старікова, координатора Аналітичного центру Аграрного Союзц України

Микола Стрижак, генерального директора Асоціації фермерів і приватних землевласників України

Денис Марчук, заступника голови Всеукраїнської аграрної ради 

Олексій Дорошенко,  генерального директора Української асоціації постачальників торгових мереж  
 

  • Старікова Лариса Валеріївна
  • 12 лютого 2018 р.
  • 0